Пол Сінкалья, керуючий директор, Міжнародний альянс пожежогасіння Ltd.
Минуло понад 20 років з тих пір, як стандарт NFPA 13 Національної асоціації пожежної безпеки «Встановлення спринклерних систем» зобов’язав використовувати буквено-цифрове маркування на всіх спринклерних системах як засіб ідентифікації їхніх робочих характеристик. Це маркування, яке зараз зазвичай називають ідентифікаційним номером спринклера (SIN), майже повсюдно поширене в Канаді, Сполучених Штатах та кількох інших країнах, де прийнято NFPA 13. Однак багато хто з тих, хто покладається на SIN у своїй ролі в проектуванні, встановленні, перевірці та/або обслуговуванні спринклерних систем, часто не знають про переваги та історію цієї простої системи.
Ідентифікаційний номер спринклера (SIN)
SIN — це буквено-цифровий код із чотирьох-шести символів, що включає одну або дві великі англійські літери, за якими йдуть три або чотири цифри, і який фізично наноситься на спринклера, часто на дефлектор, хоча NFPA 13 не вимагає його розміщення там. Типовими прикладами SIN можуть бути: L414 або BD1423.
Символи (літери) SIN ідентифікують виробника спринклерів. Три або чотири цифри, що надаються виробником, надаються ним у спосіб, який найкраще відповідає його потребам. Деякі виробники використовують ці цифри для позначення певних характеристик спринклерів у своїх лінійках продуктів, інші використовують їх виключно як каталожний номер. На рисунку 1 нижче показано фізичне застосування SIN до кількох типів спринклерів.
Рисунок 1: Розташування деяких типових SIN на спринклерах (фотографії надані JCI, Reliable та IFSA)
Але незалежно від того, як кожен виробник вирішить внутрішньо керувати своєю програмою ідентифікаційних номерів спринклерів, мета цієї гнучкої системи однакова: забезпечити правильний вибір та застосування кожного спринклера.
Що спонукало до розвитку SIN?
Індустрію пожежних спринклерів не часто вважають «революційною» чи радикально інноваційною. І, справедливості заради, переважна більшість спринклерів, що встановлюються сьогодні, не дуже відрізняються від деяких оригінальних запатентованих конструкцій. Більше того, протягом першої половини 20-го століття еволюція спринклерних головок здебільшого обмежувалася вдосконаленням виробництва, надійності та якості. Не зовсім привабливо.
Однак до 1950-х років, завдяки постійним дослідженням у сфері запобігання втратам та зростаючому досвіду успішного пожежогасіння, індустрія пожежних спринклерів дійшла вирішального висновку: розряд пожежних спринклерів, спрямований на джерело пожежі, є просто ефективнішим. Що, у свою чергу, призвело до розробки стандартних вертикальних (SSU) та підвісних (SSP) спринклерів K-5.6 (K-80) стандартного розпилення, які стали основою конструкції та широко використовуються й донині. Але до 1970-х років зміни в промисловій практиці, зокрема у складському зберіганні, та зростання інтересу до спринклерів як засобу безпеки життєдіяльності показали, що спринклер зі «стандартним розпиленням» мав обмеження при використанні для захисту від нових викликів та цілей пожежної безпеки.
У відповідь на це, спринклерна індустрія почала розробляти нові продукти, що включають швидше реагування, спеціалізовані характеристики розряду та часто більші номінальні розміри, що створювало розширені можливості, краще пристосовані для захисту від небезпек, що постійно змінюються. Однак, оскільки ці нові продукти демонстрували успішне застосування технології пожежних спринклерів для вирішення проблем, усі ці нові продукти створювали новий набір проблем для фахівців у цій галузі.
До цього моменту спринклери SSU та SSP минулого були значною мірою взаємозамінними, якщо монтажники вибирали однакову орієнтацію та температурні показники. Але ці нові, більш спеціалізовані інновації у спринклерах вимагали від проектувальників, монтажників, регуляторів та обслуговуючого персоналу можливості легко ідентифікувати та підтверджувати, що правильний спринклер був вибраний та встановлений належним чином.
Стандарт NFPA 13 « Стандарт встановлення спринклерних систем» мав на меті вирішити проблему зростання різноманітності спринклерів, вимагаючи від виробників надання засобів візуальної ідентифікації, що включало встановлення штифтів на дефлекторах, додавання маркування на рами спринклерів та обов'язкове використання спринклерів з більшими розмірами отворів більших різьбових з'єднань. (Див. рисунки 2 та 3)
Рисунок 2: Таблиця 2-2.2, NFPA 13 (видання 1994 року)
Рисунок 3: Загальне зображення протипожежних спринклерів з штифтами та маркуванням розміру отвору на рамці, виготовлених до 2001 року (Фото надано корпорацією Viking)
Але цей метод маркування та ідентифікації спринклерів виявився значною мірою непрацездатним, оскільки багато нових спринклерів часто включали більше, ніж просто одну функцію, окрім того, що колись вважалося «стандартним». Мав бути кращий спосіб.
Під час циклу розробки видання NFPA 13 1999 року Комітет з питань спринклерних систем розробив методологію кодованої нумерації, яка дозволила б ідентифікувати ключові критерії ефективності спринклерних систем (K-фактор, орієнтація, чуйність тощо), які, на їхню думку, можна було б однаково застосовувати в усій галузі пожежних спринклерних систем. Але швидко стало зрозуміло, що така високоструктурована система кодування не буде працездатною. Між виробниками вже існували значні відмінності, а їхні нові спеціалізовані продукти робили кодифікацію практично неможливою. І це було до того, як намагалися створити достатньо місця в цій системі для врахування майбутніх інновацій, застарівання та будь-яких поточних або майбутніх відмінностей у стандартах затвердження продукції.
В результаті, Комітет з питань спринклерів обмежив застосування унікальних буквено-цифрових позначень ключовими відмінностями в продуктивності спринклерів, такими як розмір отвору, класифікація спрацьовування, характеристики факела розпилення, максимальний робочий тиск тощо. Ця звужена сфера застосування також дозволяє виробникам використовувати однакові SIN для груп продуктів, які мали лише незначні відмінності в таких атрибутах, як обробка, номінальна температура активації та/або типи різьбових з'єднань. Проте система дозволяє кожному виробнику розробляти та використовувати систему нумерації, яка найкраще підходить для нього. Наприклад, модель AB120 може бути стандартним вертикальним розпилювальним спринклером K-5.6 (метрика K-80) одного виробника, тоді як модель BC120 може бути підвісним спринклером ESFR K-14 (метрика K-200) іншого виробника.
ГРІХ сьогодні
Виробники спринклерних систем реєструють одно- або дволітерні коди в Міжнародному альянсі пожежогасіння, який є галузевим координаційним центром для цієї програми. Але є деякі обмеження. По-перше, є деякі набори символів, які заборонені, оскільки їх використання може потенційно призвести до плутанини, якщо використовувати їх разом із встановленими галузевими акронімами та скороченнями — див. поточний список заборонених символів SIN у Довіднику символів SIN .
По-друге, після реєстрації та застосування комбінації символів SIN до спринклера цей набір символів стає постійною власністю відповідного виробника. По-третє, виробники обмежені максимум двома літерними позначеннями символів. І хоча це залишається поточною політикою, IFSA відстежує зміни та консолідацію в галузі пожежних спринклерів, що призвело до того, що деякі зареєстровані набори символів стали неактивними, тоді як інші були накопичені виробниками шляхом корпоративних придбань. Такі зміни регулярно оновлюються, щоб дозволити фахівцям зі спринклерів легше ідентифікувати спочатку зареєстрованих виробників та, за потреби, їхніх наступників.
Майбутнє SIN
Станом на березень 2023 року в IFSA зареєстровано 132 літерні комбінації символів SIN. З них 73 активно використовуються зі спринклерними системами, що виробляються, які зареєстровані UL Solutions та/або схвалені FM Approvals, а кілька інших наразі перебувають у процесі отримання сертифікації продукції. Історично щороку реєструється близько 4 нових символів SIN. Повний актуальний список реєстрацій символів SIN доступний у довіднику символів SIN .
Ці тенденції майже напевно збережуться. Індустрія пожежних спринклерів продовжує зростати, особливо враховуючи, що країни світу продовжують додавати та розширювати використання спринклерного захисту в рамках своїх будівельних норм. І, безумовно, з'являться нові виробники та подальші інновації в технології спринклерів. Після 20 років ця проста система добре нам служить; дозволяє проектувальникам, монтажникам, обслуговуючим працівникам та регуляторним органам легко ідентифікувати спринклери за виробником та характеристиками продуктивності, що, у свою чергу, допомагає забезпечити правильне встановлення спринклерів для забезпечення спільної безпеки кожного.
Посилання: NFPA 13, Стандарт встановлення спринклерних систем, видання 1994 та 1999 років.