Дахові вентиляційні отвори мають довгу історію в проектуванні будівель. Протягом десятиліть вони були стандартною практикою на складах та великих сховищах. Але з удосконаленням автоматичних систем пожежогасіння виникло критичне питання: чи дійсно дахові вентиляційні отвори допомагають, коли є спринклери, чи вони можуть погіршити ситуацію?

Відповідь складніша, ніж багато хто очікує. Видання NFPA 13 2025 року, Стандарт з встановлення спринклерних систем, внесло суттєві зміни, щоб безпосередньо вирішити це питання. Оновлене формулювання є чіткішим та зрозумілішим, ніж будь-коли раніше: автоматичні вентиляційні отвори на даху не потрібні там, де встановлені спринклерні системи, а якщо вони встановлені, вони повинні відповідати певним критеріям, щоб уникнути перешкод для роботи спринклерної системи.

У цій статті пояснюється, чого вимагають норми, чому було внесено зміни, а також що необхідно знати фахівцям з пожежної безпеки, керівникам об'єктів та органам, що мають юрисдикцію (AHJ), під час оцінки будівель, які мають як спринклерні системи, так і вентиляційні отвори на даху.

Що змінилося в NFPA 13 (видання 2025 року)

У розділі 20.9.5 видання NFPA 13 2025 року посилено формулювання щодо вентиляційних отворів на даху та штор для вентиляції. Ключова зміна міститься в розділі 20.9.5.1, де тепер чітко зазначено, що автоматичні вентиляційні отвори на даху не потрібні в зонах, захищених автоматичними спринклерними системами.

Це суттєва зміна тону. У попередньому виданні (2022 року) формулювання дозволяло використання ручних вентиляційних отворів на даху або автоматичних вентиляційних отворів з вищим температурним рейтингом, ніж у спринклерів. Текст 2022 року був поблажливим. Текст 2025 року йде далі, стверджуючи, що автоматичні вентиляційні отвори взагалі не потрібні там, де встановлені спринклери.

У примітці до додатка в розділі A.20.9.5.1 пояснюється це обґрунтування: критерії захисту спринклерів передбачають, що вентиляційні отвори на даху та штори для захисту від протягів не використовуються, і їхня наявність може негативно вплинути на роботу спринклерів. У додатку також застерігається, що якщо передбачені ручні вентиляційні отвори, їх не слід відкривати, доки пожежу не буде контрольовано або ліквідовано.

У розділі 20.9.5.2 розглядається сценарій, коли автоматичні вентиляційні отвори все одно встановлені. У таких випадках автоматичні вентиляційні отвори на даху повинні мати як вищий температурний рейтинг , так і вищий індекс часу реагування (RTI), ніж автоматичні спринклери. Мета зрозуміла: спринклери повинні активуватися першими. Вентиляційні отвори не повинні відкриватися, перш ніж спринклери матимуть можливість контролювати пожежу.

Зміна була зумовлена пожежною редакцією FR-1266, із заявленою метою обмежити негативний вплив автоматичних вентиляційних отворів на даху на роботу автоматичних спринклерних систем.

Чому автоматичні вентиляційні отвори можуть негативно вплинути на роботу спринклерів

Щоб зрозуміти, чому це важливо, варто зрозуміти, як працюють спринклери. Автоматичні спринклери активуються, коли тепло від пожежі підвищує температуру в місці розташування спринклера до номінальної температури активації. Мета полягає в тому, щоб спринклери поблизу вогню швидко відкривалися та подавали воду до того, як вогонь пошириться.

Вентиляційні отвори на даху змінюють середовище таким чином, що можуть перешкоджати цьому процесу. Коли вентиляційний отвір відкривається над вогнем або поблизу нього, він витягує гарячий газовий шлейф вгору та з будівлі. Це звучить корисно, але має непередбачуваний наслідок: це охолоджує повітря на рівні стелі, що затримує або запобігає досягненню температури активації спринклерів поблизу.

Додаток C.6 NFPA 13 безпосередньо документує це занепокоєння. Випробування, проведені в рамках розробки стандарту, показали, що відкрита вентиляція призвела до спрацьовування на 87,5–91 відсотка більше спринклерів, ніж аналогічні випробування без відкритої вентиляції. Більша кількість активованих спринклерів означає більше навантаження на водопостачання та менш ефективну роботу системи пожежогасіння.

Дослідження, цитоване в NFPA 204, додає ще один нюанс. Одне дослідження показало, що розташування вентиляційного отвору безпосередньо над вогнем зменшує кількість спрацьовувань спринклерів, оскільки тепло витягується прямо вгору та назовні. Але коли пожежа знаходиться між вентиляційними отворами, порушений потік повітря збільшує кількість спрацьовувань спринклерів. Сама ця невідповідність є причиною для обережності. Проектувальник не завжди може передбачити, де почнеться пожежа.

Також існує задокументований ризик, пов'язаний зі спринклерними системами швидкого реагування (ESFR). Ці системи спеціально розроблені для гасіння пожеж у складських приміщеннях з високим рівнем навантаження, перш ніж пожежа стане значною. Вони залежать від швидкої активації. NFPA 204 висловлює занепокоєння, що раннє спрацювання вентиляційних отворів може затримати активацію спринклерів та підірвати ефективність гасіння, яку була розроблена система ESFR. З цієї причини взаємодія вентиляційних отворів та спринклерів ESFR не була повністю підтверджена дослідженнями, і в інструкціях до неї ставляться з підвищеною обережністю.

Якщо потрібна вентиляція: як це зробити правильно

Існують ситуації, коли місцеві норми або вимоги щодо проживання вимагають видалення диму та тепла в будівлі зі спринклерною системою. У таких випадках NFPA 13, NFPA 1 та NFPA 204 вказують на один і той самий висновок: якщо потрібна вентиляція, її слід спроектувати таким чином, щоб уникнути її відкриття до того, як спринклери впоралися з пожежею.

Три принципи найкращої практики, коли вентиляція має співіснувати зі спринклерною системою:

  1. Перевага надається ручному управлінню. Ручні вентиляційні отвори дають пожежникам контроль над тим, коли відбувається вентиляція. Вони випадково не відведуть тепловий шлейф від спринклерів до того, як пожежу буде локалізовано. NFPA 13 та NFPA 204 визнають, що ручне димовідведення є відповідним інструментом для видалення диму після пожежі.

  2. Якщо використовуються автоматичні вентиляційні отвори, вони повинні бути стандартного типу. Швидкодіючі вентиляційні отвори особливо небезпечні в будівлях із системою спринклерів. Вентиляційний отвір, який спрацьовує раніше за спринклери, може працювати проти системи пожежогасіння. Плавкі елементи стандартного типу забезпечують повільніше та більш цілеспрямоване спрацьовування.

  3. Температурні показники повинні бути значно вищими, ніж у спринклерів. NFPA 13 вимагає, щоб будь-які автоматичні вентиляційні отвори мали вищий температурний показник, ніж спринклери. NFPA 1 визначає мінімум 360 градусів за Фаренгейтом (182 градуси за Цельсієм) для будівель зі спринклерами ESFR. NFPA 204 рекомендує мінімальну температуру активації 180 градусів за Цельсієм (356 градусів за Фаренгейтом) для будівель, що використовують спринклери ESFR з номінальною температурою 74 градуси за Цельсієм. Різниця в температурних показниках гарантує, що спринклери активуються та починають придушення задовго до відкриття будь-якого вентиляційного отвору.

Протягові штори викликають додаткові занепокоєння. Численні дослідницькі програми показали, що протягові штори можуть спрямовувати поширення вогню, а не стримувати його. Якщо склад горючих речовин розташований поблизу протягової штори, вона може спрямувати вогонь у сусідні зони. NFPA 204 рекомендує розміщувати протягові штори в проходах і по можливості відокремлювати їх від горючих матеріалів.

NFPA 13 та IFC: схожі цілі, різні шляхи

Варто зазначити, що NFPA 13 та Міжнародний пожежний кодекс (IFC) підходять до цього питання з різних відправних позицій, і ці відмінності мають практичні наслідки для власників будівель та власників будинків.

NFPA 13 займає широку позицію: автоматичні вентиляційні отвори на даху не потрібні скрізь, де є спринклерна система. Стандарт не обмежує це певними приміщеннями або конфігураціями зберігання. Він застосовується в усіх сферах. Це відображає сукупність досліджень, що лежать в основі стандарту, які показують, що основа проектування спринклерного захисту передбачає відсутність вентиляційних отворів.

IFC застосовує підхід, більш орієнтований на використання приміщень. Згідно з IFC 2026 року, вимоги до видалення диму та тепла для складів з високими штабелями регулюються Таблицею 3206.2, яка визначає, коли потрібні системи видалення диму та тепла залежно від типу товару, висоти зберігання та розміру будівлі. Якщо ця таблиця вимагає вентиляції, IFC зазвичай її вимагає, якщо тільки будівля не захищена спринклерними системами ESFR. Коли спринклери ESFR є методом захисту, IFC дозволяє не використовувати автоматичні системи вентиляції диму та тепла, визнаючи здатність технології ESFR до придушення та задокументований ризик, який вентиляційні отвори становлять для роботи ESFR.

Підсумовуючи, NFPA 13 рекомендує не встановлювати автоматичну вентиляцію будь-коли, коли присутня спринклерна система. IFC вимагає вентиляції в певних складських приміщеннях з високими штабелями згідно з Таблицею 3206.2, але дозволяє її не встановлювати, зокрема, коли використовуються спринклери ESFR. Ці дві структури узгоджуються в основній проблемі систем ESFR, але відрізняються тим, наскільки широко застосовується цей принцип.

Ця різниця має значення, коли юрисдикція приймає IFC, але місцеві постанови також посилаються на NFPA 13. У таких ситуаціях фахівці повинні застосовувати більш захисний стандарт та документувати основу для своїх рішень щодо проектування.

Що це означає для вашого закладу

Для власників та керівників об'єктів практичний висновок простий. Якщо у вашій будівлі є автоматична система спринклерів, а також автоматичні вентиляційні отвори на даху, ці вентиляційні отвори заслуговують на ретельну перевірку. Задайте собі такі питання:

Вентиляційні отвори автоматичні чи ручні?

Основною проблемою є автоматичні вентиляційні отвори, які можуть відкритися до того, як пожежу буде локалізовано. Ручні вентиляційні отвори, що потребують втручання пожежника або оператора, становлять набагато менший ризик.

Який температурний рейтинг вентиляційних отворів?

Якщо є автоматичні вентиляційні отвори, чи мають вони значно вищі характеристики, ніж спринклери? Чи відповідають вони мінімальним пороговим значенням, встановленим у NFPA 13 та NFPA 1?

Які типи спринклерів встановлюються?

Якщо встановлено спринклери ESFR, автоматичні вентиляційні отвори викликають особливе занепокоєння. Як IFC, так і NFPA 204 визнають підвищений ризик поєднання захисту ESFR з автоматичною вентиляцією.

Який код застосовується?

Визначте, чи дотримується ваша юрисдикція NFPA 13, IFC або обох. Зрозумійте, чим вимоги відрізняються, та застосуйте найзахисніший стандарт.

Для інженерів з пожежної безпеки та AHJ зміни до NFPA 13 2025 року є сигналом до перегляду існуючих проєктів та перевірки дозволів зі свіжого погляду. Будівлі, спроектовані за попередніми редакціями, можуть мати автоматичну вентиляцію, яка більше не відповідає сучасним передовим практикам. Це не обов'язково є порушенням вимог для цих старих будівель, але це варто обговорити з власниками та страховиками.

Висновок

Видання NFPA 13 2025 року відображає десятиліття досліджень пожежної безпеки та реальний досвід роботи спринклерних систем. Основна ідея зрозуміла: за наявності автоматичних спринклерів автоматичні вентиляційні отвори на даху не потрібні, і вони можуть бути шкідливими для процесу пожежогасіння, якщо їх не ретельно спроектувати.

Якщо потрібна вентиляція, шлях уперед чітко визначений. Вентиляційні отвори слід керувати вручну, коли це можливо. Якщо використовуються автоматичні вентиляційні отвори, вони повинні мати стандартну реакцію та температурні показники, значно вищі, ніж автоматичні спринклери. Для будівель, захищених ESFR, планка ще вища, і рекомендації IFC та NFPA вказують на повне скасування автоматичної вентиляції.

Мета кожної системи пожежогасіння — якомога швидше загасити вогонь водою. Вентиляційні отвори на даху ніколи не повинні уповільнювати цей процес. Оновлена формулювання NFPA 13 — це крок до того, щоб цього не відбувалося.